Експертний огляд по ЖКГ

Стратегія і тактика споживачів комунальних послуг

щодо підвищення тарифів

А.     З чим стрілися споживачі.

З небажанням виконавчої влади виконувати та контролювати виконання законів

-Чи може населення сплатити за новими тарифами?

Наприкінці 2006 року актуальним питанням на всіх теренах України стали тарифи на житлово-комунальні послуги. Заявлені  нові тарифи, що стали приблизно в 3 рази більше, ніж до листопада 2006 року, викликали не тільки здивування та невдоволення населення, але й сумніви в їх обґрунтованості. Соціальна необґрунтованість була очевидною: більшість населення не могло сплачувати за новими цінами.

Поглянемо на офіційну статистику. До третини населення становлять бідні люди, що мають доходи менше прожиткового мінімуму, в тому числі половина з них - це люди, що живуть поза межею бідності.

Люди намагаються працювати і заробляти. В 2006 р. 58, 3% населення, або майже 21 млн. було зайнято на постійній роботі, а безробітне населення складало майже 1млн 420 тис.. Крім того, пенсіонерів, інвалідів та інших повністю або частково непрацездатних  категорій дорослого населення  в Україні налічується близько 1/3  всього населення України.

Оплата комунальних послуг за тими тарифами, які нав’язують населенню комунальні служби, означатиме зубожіння більше ніж половини сімей. Якщо припустити, що сім’ї дійсно скористаються можливістю отримати субсидії, то таких сімей буде більше половини, а бюджет на таку кількість субсидії не розрахований.

Так, наприклад, в Луганській області станом на 012.01.2007 р. було  з 2,5  млн. жителів близько 750 тисяч (748524 особи), тобто 1/3,  пенсіонерами. Середній розмір пенсії в 2006 р. - 531,2 грн.

В тому числі по групах:

Соціальні пенсії - 12 022 особи, середній розмір пенсії 313,07 грн.

За вислугою років (відповідно) - 9 685 осіб,  513,39 грн.

За втратою годувальника - 57 254 особи, 380,85 грн.

За інвалідністю - 66 537 осіб, 477,86 грн.

За віком -  60 3026 осіб, 555,90 грн.

При цьому отримували пенсію в розмірі менше прожиткового мінімуму 88,5 тис. осіб, або 11,8% від усієї кількості пенсіонерів.

Продовжували працювати після пенсії майже 150 тис. осіб. (20% одержувачів пенсії).

Рівень бідності -33,14% населення.

Наведене свідчить, що соціальні чинники, які є відомі для виконавчої влади в центрі і на місцях, були свідомо проігноровані в планах уряду щодо підвищення тарифів без реального проведення реформи житлово-комунального господарства.

В Луганській області тарифи є чи не найвищими по Україні. Проте, в червні 2008 року вони зросли ще раз. Виникає підозра, що міська і обласна ради знаходяться під тиском когось дуже могутнього в регіоні, кому потрібні дуже великі гроші. І населення примушують здирницькими методами виступати їх донором.

Чому влада так нагло взялася за житлово-комунальне господарство?

За яких мотивів Уряд в 2006 році пішов на загострення стосунків з населенням, залишається тільки розмірковувати.

В своїх міркуваннях врахуємо наступні  чинники:

1 -  Уряд знав про реальну неплатоспроможність переважної частини населення, адже мати повну інформацію - це його функція. І його готовність до поступок з субсидіями, якісь хаотичні організаційні заходи, а також коливання його настроїв від „платити примусимо” до „ми готові перевірити економічну обґрунтованість тарифів” свідчать про те, що був розрахунок на слухняність населення і на варіанти різних дій в залежності від реакції населення. Наразі його заготовки поводження з населенням дали  збої. Невпинно наближаються вибори, і розгорнутий наразі тиск на населення може обернутися для виборної влади тим, що вона буде змінена. Недовіра до влади, за висновками соціологічного дослідження, проведеного ЛОО „Чайка” в 2008 році, зросла до 80 % опитаних респондентів. Не підтримають свого попереднього вибору 44 % виборців.

2 -  Значною мірою ставка робилася на субсидії. Природа такого явища та, що підприємства ЖКГ отримують жадані гроші безпосередньо від держави через оформлення документів на неплатоспроможну частину населення. Зауважимо, що субсидії перераховуються  з бюджету комунальним підприємствам безпосередньо, не через рахунки громадян і без податків з самих громадян, на чиї прізвища це робиться. Дивує в даній ситуації поблажливість податківців, що мають за правило жорстку логіку підходів до будь-якого руху коштів в Україні. Адже у податківців, напевно, не раз виникала думка, що субсидія - це додатковий непрямий прибуток для громадянина, і з цього громадянина, згідно з вітчизняною практикою  двічі чи тричі обкладати податками все і вся, податківці могли б стягнути деякі кошти. Але в такому разі зачіпаються  інтереси тих, хто зацікавлений в отриманні субсидій більше, ніж сам громадянин. Адже  довелося б самим отримувачам, тобто, комунальним підприємствам з всілякими надбудовами над ними, сплачувати податки саме з цієї частини проплат. В результаті цього та інших підходів, система субсидій в ЖКГ - це насос для відкачування державних коштів на користь фірм, які стоятимуть за підприємствами ЖКГ. А населення при цьому виступає як  невільний спільник цього процесу.

3 - ЖКГ - одна з останніх сфер, що ще не потрапила під жорна приватизації, і саме цей її час настав. В цьому судженні відштовхнемося  від тих соціально-економічних тенденцій, що проявили себе в Україні нової доби.

Через 17 років незалежності  в державі залишилися неприватизованими  десь 500 провідних підприємств, земля, комунальні підприємства. Саме навколо цього і розгортається наразі боротьба між різними кланами. Облишимо такі гарячі теми, як газ, нафта, земля, контрабанда та інше. Придивимось лише до того, що робиться навколо житлово-комунального господарства  (газ тут виступає як привід до пояснення підвищення цін в комунальній сфері). Візьмемо для прикладу Луганську область. Попри протести громадськості, Луганська обласна рада приймає рішення про передачу в концесію якимсь фірмам ( за однією з них прямо простежується один з чільників облдержадміністрації  з реінкарнованої команди)  шести важливих об’єктів комунальної власності: Луганське обласне комунальне паливне підприємство „Луганськоблпаливо”,  Луганське обласне комунальне спеціалізоване теплопостачальне підприємство „Теплокомуненерго”,  обласне комунальне підприємство „Компанія „Луганськвода”, Луганське обласне комунальне оптове підприємство „Луганськоптторг”, комунальне підприємство „Луганська обласна паливно-енергетична компанія”, Луганське обласне комунальне підприємство „Міжнародний аеропорт „Луганськ”. Всі вони за відомою схемою доведені до занепаду, потрібні кошти на відновлення. І цей мотив і ці процеси проходять по всій Україні.

Особливо гостро розгорнулася боротьба за сумнівну передачу в концесію ОКП „Луганськвода” з неймовірним підняттям тарифу на воду по всій області (!) в 2- 3 рази.

Відповімо прямо на два запитання:

Перше. Чи випадково житлово-комунальне господарство  занепало до масштабів національної катастрофи? Чи не продумана лінія на те, щоб воно стало ще гіршим? Адже так зручно лементувати про те, що немає коштів. Їх не можна було вичавити з населення до 2001 року, коли в дев’яності роки люди місяцями і роками масово не отримували зарплати та різні соціальні виплати. А далі - виборчі кампанії 2002, 2004, 2006 років, коли якось незручно було протиставляти себе виборцям, підвищувати тарифи і взагалі навіть включати по-серйозному до своїх передвиборчих програм  зобов’язання  відновити житлово-комунальну сферу, навести в ній порядок. Нехай собі потихеньку рушиться все, а згодом можна й приватизувати. Але перед цим зібравши з того ж населення кошти на відбудову комунальних мереж, систем і т.д. Не зі своєї ж кишені платити.

Підходячи до другого питання, припустимо, що на виборчі кампанії потрібні були великі кошти. Чи дасть хто гарантію, що кошти з житлово-комунальної сфери не спливали до виборчих штабів? Адже є дивна закономірність: потрясіння з оплатою житлово-комунальних послуг наступають для людей в зв’язку з виборами - до або після.

Дійсно, спочатку з липня 2002 року  розпочалася реструктуризація заборгованості за комунальні послуги, яка дала відразу приток грошей на місцях. Вибори депутатів на той час завершилися, треба було віддавати борги. Згадаймо, що житлово-комунальна сфера - дуже непрозора сфера, де легко отримати тіньові гроші і витратити їх майже безконтрольно. Варто лише правильно списати їх на те, чого насправді не було: ні ремонтів (часом капітальних), ні фарбування труб, що проходять під землею, ні постійної цілорічної подачі дійсно гарячої води з температурою від 50 градусів і вище, ні цілодобової подачі холодної води і т.д., і т.п., і т.і.

Далі в 2004 році приймаються 2 важливі Закони: „Про житлово-комунальні послуги” і „Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки”. Обидва закони приймаються в один день - 24.06.2004. Згадаймо, що Прем’єр-міністром тоді був Янукович В.Ф. і що вся країна готувалися до президентських виборів. Ці нормальні закони чомусь не виконуються аж до осені 2006 року, поки в силу не увійшов Прем’єр, при якому вони приймалися.

Восени 2006 р., вириваючи з контексту законів і реформи лише одне - беззбитковість діяльності підприємств житлово-комунального господарства, Уряд заохочує всіх, хто мав в цьому інтерес, до різкого підвищення тарифів, роблячи при цьому відповідальними або монополістів (електрика, газ), або органи місцевого самоврядування. Що стоїть за спробою забезпечити відразу притік астрономічної суми грошей, які є надприбутками для  виробників і постачальників послуг  або їх виконавців? Чи знову треба борги за минулі вибори віддавати? Чи готуватися до позачергових виборів, які таки дійсно відбулися 30 вересня 2007 р. Адже без реформи як сутності жаданих змін у житлово-комунальному господарстві, підвищення тарифів є формою викачування неміряних грошей з населення ( теж з держави - через субсидії).

Не більше того.

І звідси питання друге. Невже кошти, які так вичавлювали з населення в 2006-2007 роках, пішли не на оздоровлення ЖКГ, а на вибори до парламенту чи ще десь? Чому цим питанням не зададуться для себе правоохоронні структури, контролюючі органи? Ми адресуємо ці питання до них і чекаємо на відповідь: чи є зв’язок між виборами та підвищенням тарифів з викачуванням під їх прикриттям коштів з населення невідомо на які цілі?

-З невиконанням законів про житлово-комунальні послуги та

про реформування ЖКГ

Які зміни в ЖКГ ми повинні були мати сьогодні за Законом?

Реформування житлово-комунального господарства повинно було пройти в 2 етапи, для яких визначено чіткі інтервали часу:

2004 -2006 роки - 1 етап,

2007 - 2010 роки - 2 етап.

Станом на 1 січня 2007 року ми повинні були мати повну реалізацію першого етапу, тобто:

-      першочергові нормативно-правові акти у сфері житлово-комунального

господарства задля розпочатку системних перетворень у галузі;

-      реформовану систему управління житлово-комунальним господарством,

сформовані нові інституції управління житловим фондом, що базуються на системі

договірних відносин;

-      покращення фінансово-економічного стану підприємств житлово-комунального

господарства, умови для їх беззбиткової діяльності (гадаємо, що сюди входять

технічні проблеми, наприклад, зменшення втрат води в мережах або втрат тепла

при транспортуванні до споживачів)

-       створені передумови для  забезпечення  населення житлово-комунальними

послугами належних рівня та якості відповідно до національних стандартів;

-       постійні консультації  з громадськістю з  питань  реалізації  державної  та

регіональної політики  щодо  реформування   і   розвитку   житлово-комунального

господарства;

-      поступове виведення з експлуатації аварійних жилих будинків  та  відновлення

аварійних  об’єктів  комунального господарства  за  рахунок солідарного

фінансування з державного та місцевих бюджетів.

Особливо зауважимо, що населення повинно було бути забезпечене лічильниками спожитих послуг, без чого підвищення тарифів стає беззаконням.

Закон про реформування ЖКГ зобов’язував місцеву владу  до початку 2005 року розробити та затвердити відповідно до завдань Програми регіональні та    місцеві    програми   (заходи)   реформування   і   розвитку житлово-комунального господарства. Проте, за нашими даними, це були окремі випадки в тих місцевостях, де місцеві чільники і місцева громада реально співпрацювали.

З огляду на нинішній стан  ЖКГ і його відносини зі споживачами, питання, чи виконано  весь зміст цього першого етапу або принаймні хоч один з його пунктів, є  риторичним.

Таким чином, констатуємо, що підготовчий період в країні не відбувся. Винуватцями цього є Верховна Рада, профільний комітет якої не переймався питаннями парламентського контролю і підтримки реалізації прийнятих Законів; виконавча влада в центрі (КМУ, Міністерство) і на місцях (державні адміністрації, виконкоми); депутати місцевих рад, які по суті лобіювали своїми рішеннями інтереси певних кіл, що в масштабах країни уявляються близькою до консолідації мережею далеких від цивілізованості „приватизаторів” об’єктів житлово-комунального господарства.

Все це постало проти споживача, який частково призвичаївся сплачувати за все, обмежуючи свої потреби буквально у хлібі насущному (пенсіонери), або частково вводячи в традицію не сплачувати за послуги взагалі, бо не хоче обмежувати себе у хлібі насущному чи взагалі не визнає своїх обов’язків  ( нова частина суспільства)

Б. Що має в першу чергу вимагати споживач.

Укладення нових договорів на надання житлово-комунальних послуг.

Всі умови і результати підготовчого періоду для споживача мали б відбитися в договорах на отримання житлово-комунальних послуг. Це передбачено Законом „Про житлово-комунальні послуги” , за яким станом на 1 січня 2006 року  договори про надання послуг повинні були бути приведені  у відповідність до нього. А не приведені у відповідність з цим Законом у зазначений строк договори з цього ж 1 січня 2006 р. втратили свою чинність Окремою статтею Закону  прописано, що Відносини  між  учасниками  договірних  відносин  у  сфері житлово-комунальних послуг  здійснюються  виключно  на  договірних  засадах. Під учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг маються на увазі: власник, споживач, виконавець, виробник.(ст.19 Закону). Порядок  надання житлово-комунальних послуг,  їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору  та  вимогам  законодавства. (ст.16).

Адже Плата за житлово-комунальні послуги нараховується  щомісячно відповідно до умов договору (стаття 32).

Тобто, якщо змінилися тарифи, нам відповідні виконавці послуг повинні були запропонувати для підпису нові договори. Ми маємо право вивчати ці договори і проводити процедуру підписання протягом місяця.

Зазначений Закон також обумовлює, що повинно бути узгоджено в договорі, так звані суттєві умови. Їх 18. Це настільки важливий акт для громадянина, що ми наведемо витяг з Закону повністю, при цьому в дужках надаємо свій коментар або поради для Споживача:

Стаття 26. Істотні умови договору між виконавцем/виробником

та споживачем

1. Істотними умовами договору на надання  житлово-комунальних

послуг є:

1) найменування сторін (З досвіду ГКСО:  Іноді стороною намагається виступити не виконавець послуг, а їх виробник або постачальник, що неправильно. Інколи замість повноцінного виконавця договір укладає якась філія, що не має права виступати учасником юридичних відносин, тобто на неї не можна подати до суду, як це було в Луганську з філією фірми „П.Дуссман-Україна” або як це закладено у договрі про концесію по ОКП „Луганськвода”.  Тобто, йдеться про якісь підставні структури, відповідальність яких за законом обмежена, а споживач може постраждати вельми серйозно.)

2) предмет договору;

3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг ( З досвіду ГКСО:  посередницькі фірми на кшталт Луганського „Центржилкому” збирають єдину плату за всі послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. В ній криється відсутність послуг: наприклад, не проводили дератизацію, дезінсекцію, чищення димоходів, не прибиралася декілька днів поспіль територія; при цьому невідомо за  яку територію сплачує споживач - мешканець певного будинк, і т.і.);

4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги ( З досвіду ГКСО: виясніть, хто щомісяця підписує від вашого імені акт здачі-прийому виконаних робіт, и чи взагалі хтось підписує ці акти);

5) порядок  перерахунків  розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання  або  надання  не  в  повному  обсязі, зниження їх якості ( З досвіду ГКСО: внесіть перерахування за оплату тепла в теплу зиму, адже воно обходиться в 2 рази менше, ніж у звичайну);

6) права та обов’язки сторін ( З досвіду ГКСО: дуже уважно поставтеся до цього розділу щоб ви взагалі не залишилися без житла);

7) порядок контролю та звіту сторін(З досвіду ГКСО:  все - виключно за законом);

8) порядок  вимірювання  обсягів та визначення якості наданих послуг(З досвіду ГКСО: вимагайте встановлення лічильників!  Завдання, яке поставив Мінжитлокомунгосп перед місцевими виконавцями - забезпечити жителів приладами обліку);

9) визначення точок розподілу,  в яких відбувається  передача послуг від виконавця/виробника споживачу (З досвіду ГКСО: ці точки мають бути зазначені в договорі конкретно);

10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту) (З досвіду ГКСО:  мають бути зазначені конкретні установи);

11) умови  доступу  в  квартиру,  будинок,   приміщення,   на земельну  ділянку  для усунення аварій,  неполадок,  огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку ( З досвіду ГКСО: щоб до вашого житло не увірвалися несанкціоновано і  незаконно);

12) порядок здійснення ремонту ( З досвіду ГКСО: тут ціла процедура, її треба знати і ще до проведення ремонту своїми силами заключити угоду з ЖЕКом або рівнозначною йому організацією про обсяг ремонту та порядок відшкодування за нього з боку комунальної служби);

13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору ( З досвіду ГКСО: пеня поки заборонена!);

14) порядок вирішення спорів ( З досвіду ГКСО: тільки не Третейський суд! Ідіть до звичайного місцевого суду);

15) перелік форс-мажорних обставин (З досвіду ГКСО:  згідно з Законом - і не більше!);

16) строк дії договору ( З досвіду ГКСО: рекомендуємо підписати поки на один рік);

17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору (З досвіду ГКСО: закладіть, що при зміні тарифів даний договір втрачає силу і підлягає перегляду)

18) дата і місце укладення договору ( З досвіду ГКСО: не підписуйте заднім числом. Маєте право протягом місяця вивчати договір).

2. Крім  істотних  договір  може містити інші умови за згодою сторін (З досвіду ГКСО:  але не погіршуючі).

3. Договір  на  надання  житлово-комунальних  послуг  набирає чинності з моменту його укладення (З досвіду ГКСО:  не укладайте заднім числом!).

4. У разі якщо виконавець не є виробником,  відносини між ним та виробником  регулюються  окремим  договором,  який  укладається відповідно до вимог цієї статті.

(З досвіду ГКСО: Тут багато невизначеностей, тому найкраще дотримуватися правила: договір укладається між споживачем і ВИКОНУВАЧЕМ послуг, оплата йде також ВИКОНУВАЧУ послуг)

5. Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

6. У разі зникнення потреби в отриманні послуги  або  відмови споживача  від  користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом (З досвіду ГКСО: Тобто в будь-який момент).

Здійснення контролю та власної участі у контролі  виконання послуг та оплати виключно за надані послуги договірної якості.

Маємо декілька важливих моментів.

1. Як було заявлено від імені Міністерства ЖКГ України на Круглому столі в березні 2008 року в Луганську, в країні взято курс на облік наданих послуг  за допомогою лічильників, які мають бути встановленими повсюди.

Це дійсно один з важливих моментів контролю і обліку наданих послуг. Завдання громадян - контролювати встановлення та введення в дію(!) лічильників. Повірку лічильників треба також взяти під контроль громадськості, бо може статися, як з показаннями комп’ютерів в абонентських відділах комунальних підприємств: програми весь час чомусь збиваються на завищення оплати - де одиничка попереду виплигне, де кому віднесено на два знаки вправо… А де показання в комп’ютерах однієї і тієї ж служби на одного і того ж споживача на одну і ту ж дату різні: у бригадира - одне, у начальника - вище, а у оператора абонентського відділу - ще вище.

2. Наступна новація - курс на енергозбереження. Це також правильно. І головна проблема у вирішенні цього питання - здирницькі інтереси комунальних підприємств, які не захочуть завдавати собі клопоту додатковими заходами з енергозбереження, бо призвичаїлися перевитрати енергії перекривати поборами з населення під виглядом завищених тарифів та штучно завищених боргів. За енергозбереження також доведеться боротися споживачам, тиснучи на комунальні служби і допомагаючи контролерам з високих інстанцій дійсно домагатися енергозбереження у всій країні.

3.Споживачі мусять навчитися контролювати якість і обсяг послуг, що їм надаються. Тут треба бити гривнею за недбалість або за відсутність послуги від виконавця. Холодна батарея ( або менше 40 градусів) - викликайте виконавця послуги для складення акту претензії. Не з’являється на виклик  - підписуйте акт не менше ніж з двома сусідами (краще - старший по будинку чи під’їзду, або місцевий депутат). Акт повинен бути вчасно доставленим до виконавця ( частіше ним виявляється ЖЕК), а у споживача - мають залишитися  сліди, що акт прийнято та зареєстровано. З цього часу припиняється оплата, бо послуги немає або належні параметри якості не забезпечені.

Найважче буде навчитися цьому, бо довірливі громадяни досі відчувають себе у великій залежності від милості комунальних служб. А має бути навпаки: це ми їх наймаємо на службу.

4. Впровадження реєстрації претензій громадян у журналах виконавців послуг - важливий елемент контролю. Чомусь журналів немає. Треба вимагати.

5. Регулярна сплата за послуги також виключає можливість маніпуляцій з заборгованостями. Тільки своєчасна оплата допомагає споживачеві виявити такий спосіб обману, як перекладення боргів комунальних підприємств перед бюджетом на громадян. Приклад:  пенсіонер отримує субсидію. Запізнілий початок опалювального сезону та часом перерви у опаленні призводять до того, що сума субсидій, перерахована з бюджету на рахунки комунальних служб, не використовується повністю. Виникає залишок, який комунальна служба повинна повернути до бюджету. Комунальники роблять вигляд, що повертають, але перекидають цю суму на споживача. Виходить, що він не тільки не отримав послуги, але ще й платить за неї.

Тому постійний контроль за проплатами та нарахуваннями, вияснення, звідки з’явилася якась сума заборгованості - шлях до припинення корупційних схем.

6.Не бійтеся судитися. Чим більше судів, тим більше відповідальності з боку комунальних служб.

7.Альтернативні способи надання послуг. Індивідуальне( автономне) опалення, водонагрівачі та інші модернові способи обслуговування потреб сучасного жителя - це вже виникнення реального ринку і реальної конкуренції. ЖЕК не ремонтує Вашу квартиру - викликайте його представника, складайте проект ремонту, заключайте угоду з ЖЕКом на погашення Ваших витрат на ремонт, - і робіть ремонт. На все маючи при цьому документацію. ЖЕК повинен Вам зарахувати витрати за послуги наперед. Не бійтеся ламати стереотипи. Електролампи також не враз замінили свічки чи гасові лампи. Життя покаже, що краще.

8. Багато закликів в цей час лунає на користь ОСББ. Для жителів це - взяти на себе клопоти за свій будинок і відповідальність за все. Для комунальних служб - схилити голову правління ОСББ до ролі збирача оплати за послуги ( надані чи не надані, комунальники не вболівають). Для держави - це клопіт з ремонтами, які мають бути виконаними перед передачею будинку до ОСББ, вирішення деяких законодавчих питань, наприклад, закріплення прибудинкової території за ОСББ. Для всіх в цілому - це перекладання труднощів на саме населення. Але ОСББ все-таки краще, ніж звичаєва безвідповідальність комунальників.

9. В разі незаконних відключень від послуг - протестуйте, судіться, висуджуйте компенсації за нанесену шкоду.  В разі нанесення шкоди - зразу ставте до відому комунальні підприємства, місцеву владу, комітет з захисту прав споживачів. Все оформляйте документально і вчасно. Треба дотримання закону і контроль за його дотриманням зробити повсякденною практикою.

Законодавча база не досконала. Практика її випереджає. Тому подавайте Ваші пропозиції до розв’язання тих ситуацій, в яких Ви опинилися. А далі практика увійде до доповнень та змін до законів.

А поки - будемо дотримуватися чинних законів і вимагати того ж від інших.

Лариса Заливна,

голова ЛОО „Чайка”